КУДИ ВЕДЕ УКРАЇНУ ЗЕЛЕНСЬКИЙ ТА ЧОГО ВІД НЬОГО ОЧІКУЄ ЄВРОПА

Чому Леонід Кучма очолив Мінські переговори, на що очікувати Україні після парламентських виборів та чи повернуться додому українські емігранти.

Минулого тижня президент Володимир Зеленський вперше офіційно відвідав Брюссель, де зустрівся з лідерами Євросоюзу, НАТО, Польщі та Грузії. Там він, зокрема, закликав ЄС посилити санкції проти Росії та зауважив, що Україна має продовжувати євроінтеграційний курс. Тим часом його партія «Слуга народу», яка очолює передвиборчі рейтинги та може здобути більшість у майбутньому парламенті, лише два дні тому оголосила свої списки. Натомість її програма залишається для виборців загадкою. Чим це загрожує як виборцям, так і самій партії, що змінили останні вибори в Україні, окрім президента, «Твоє місто» розповіла в інтерв’ю колишня депутатка Європарламенту Ребекка Гармс, яка спостерігає за виборчим процесом в Україні вже 15 років.

 

 

Як зміна президента в Україні впливає вже чи буде впливати на євроінтеграційний курс нашої держави?

Я думаю, що рішення більшості українців проголосувати за Володимира Зеленського не було лише голосуванням проти Петра Порошенка та євроінтеграції. Це сигнал, що українці проти того політичного класу, який вони знали впродовж десятків років. Вони відчувають, що ці політики не здатні боротися з корупцією, впливом олігархів на рішення Банкової чи Верховної Ради. Вони сподіваються за допомогою Володимира Зеленського отримати верховенство права та нормальну державу без корупції і засилля олігархів.

Ніхто не знає, наскільки Зеленський буде успішним у цьому. Європейський Союз явно показує, що хоче продовження реформ в Україні. За словами комісара ЄС з питань розширення політики добросусідства Йоганнеса Гана, процес навіть можна пришвидшити, особливо реформи децентралізації, судової влади та інституційні зміни для боротьби з корупцією. Якщо українці хочуть євроінтеграційного курсу України, то немає проблем із його продовженням.

Я зауважила тільки один тривожний момент, пов’язаний з поверненням Ігоря Коломойського. Я ніколи не сумнівалася, що він повернеться, — це не проблема. Але Коломойський пропагує розрив стосунків з Міжнародним валютним фондом, і я сподіваюся, що ніхто з українських політиків не підтримає це.

А які сигнали Зеленський подає Європі за перші кілька тижнів свого президентства?

Його візити в Європу як до інавгурації, так і після неї дуже важливі. З одного боку, Європейський Союз показує готовність підтримувати Україну. З іншого боку, я думаю, що українська сторона може просити більше солідарності з боку ЄС. Щоб бути успішним у війні з Путіним, окупацією та агресією, потрібно, щоб європейська сторона була більш послідовною в питаннях санкцій та жорсткої дипломатії щодо Росії. Україна, як і, наприклад, Молдова чи Грузія, може протистояти російській агресії лише з підтримкою Заходу.

Ви були спостерігачкою на виборах в Україні впродовж майже 15 років. Що, на вашу думку, змінили останні вибори? Чим вони відрізнялися від попередніх?

Останні вибори показали, що Україна вийшла з тіні Радянського Союзу. Українці не лише хочуть мати вільний вибір, а й уже мають його. Під час першого туру я перебувала в Одеській області. Коли ми говорили з людьми на дільницях, то було видно, що вони свідомі свого вибору і в той же час пишаються використати своє право голосу, щоб досягти змін. Крім того, у медіа пізніше писали, що, можливо, не вийде досягти великих змін у всіх ситуаціях, але українцям важливо було використати головне демократичне право — право голосувати. І це абсолютно відрізняється від того, що зараз відбувається в Росії та багатьох інших пострадянських країнах.

Уже триває кампанія перед парламентськими виборами. У чому її сюрпризи та особливості? Чи є ризики для України та її проєвропейського курсу у майбутньому складі Верховної Ради?

Я ще не встигла проаналізувати новий політичний ландшафт. Але багато політиків, яких я вже знаю давно, включилися в кампанію з новими партіями. Петро Порошенко йде на вибори зі своїм Блоком, Гройсман, який був його близьким соратником, також включився в парламентську гонку зі своєю партією, як і Павло Клімкін, як я зрозуміла під час нашої з ним останньої зустрічі в Брюсселі. Так само Святослав Вакарчук, який не міг визначитися перед президентськими виборами, зараз теж створив партію і повертається в політику.

Для мене це все непередбачувано. Думаю, кампанія партії Володимира Зеленського знову буде сильною, проте не такою сильною, як президентська. Це може бути добре для українців, які матимуть збалансовану ситуацію в Раді. Президенту потрібна влада, проте я прихильниця парламентської системи, а не президентської, і хотіла б, щоб Зеленський мав можливість виконати свою обіцянку змінити політичну систему — менше влади Банковій, більше влади парламенту та Кабміну.